Чаплинська районна державна адміністрація

Офіційний сайт

Пошук на сайті

joomla

       dsc07617 1024x681-e1432815970892-1024x547Сива давнина. Далека Історія. Наші прапращури. Якими були їхні думки, помисли, вчинки? Чим керувалися вони, приймаючи ті чи інші рішення? Із сьогодення  важко з упевненістю  сказати, як розвивалися події понад тисячу років тому і що спонукало наших предків чинити так або інакше. Але збереглися, на щастя, поодинокі факти з історії, що дають можливість у своїй уяві відтворити ті події.

        Понад одинадцять століть тому східні слов’яни створили свою першу державу, яка у вітчизняних і зарубіжних писемних та інших джерелах називалась Руссю, або Руською землею, а згодом вчені-історики назвали її Київською, або Давньою Руссю.

        Київська Русь упродовж її існування була однією з могутніх, економічних і культурно розвинутих і шановних держав середньовічної Європи. ЇЇ територія сягала від Балтики і Льодовитого океану до Чорного моря і від Волги до Карпат, охоплюючи приблизно понад 800 тис. км. майже половина в межах сучасної України, на якій  проживало за різними підрахунками від

3 до 12 млн. чол. Історичні карти свідчать, що Київська Русь, знаходячись у центрі торгових шляхів, була контактною зоною між Арабським Сходом і Західною Європою, Візантією і Скандінавією.

       Утворення Київської Русі мало велике історичне і культурне значення як для слов’янських, так і неслов’янськах народів. З її князями підтримували політичні, економічні, культурні та родині зв’язки правителі Візантії, Франції, Німеччини, Польщі.

      Становлення християнства на наших землях – цікаве і важливе питання.

Віра Христова в Україні почала ширюватись від апостольських часів. Коли апостолам кидали жереб, куди кожний з них мав іти навчати народи про Ісуса Христа, то землі над Чорним морем, тобто східне та північне його побережжя, випали апостолові Андрієві – братові верховного апостола Петра. Як відомо з історії, Причорномор′я колонізували греки,  заснувавши тут численні міста. До тих грецьких колоністів, а через них до праслов′ян пішов проповідувати апостол Андрій. Він приніс Благовістя Христове на наші  землі зі своєю проповіддю «над морем руським», тобто на Північному Причорномор′ї.

    Починаючи із середини 1Х ст., вплив християнства невпинно наближався до кордонів Київської держави. Задовго до князя Володимира християнську віру прийняв князь Аскольд,  який разом із братом Діром правив у Києві в 60-80 роках 1Х ст.

     За князювання Ігоря в Києві існувала християнська церква св. Іллі з численними вірними. Чимало його дружинників були християнами.

      Наступним кроком християнізації Русі було хрещення княгині Ольги. Відбулося це 955р. в Константинополі. У хрещенні Ольга стала Оленою.

Християнство приходило на українські землі також від  Азовської Русі, де був сильний християнський осередок біля Азовського моря і де, пізніше, знаходилася Тьмутараканська Русь, якою в Х1 ст. деякий час володів на Лівобережжі князь Мстислав – брат Ярослава Мудрого. Отже, християни знаходились вже в багатьох місцевостях по всій Україні, задовго до офіційного прийняття християнства.

         У 980 р. почав правити в Києві князь Володиир Великий і за короткий період став потужним володарем всієї України-Руси.  Володимиру дісталась у спадок велетенська, як за європейськими мірками, але слабко поєднана країна. Володимир Святославич, сівши на київський престол, усвідомлював це, а спершу спробував реформувати релігію.

     Наймогутнішим сусідом Русі була християнська Візантія – з її високою культурою, давніми державними традиціями, блиском імператорського двору, все це могло слугувати певним еталоном у створенні нових соціальних і політичних інституцій Київської держави. Володимир прагне стабілізувати стосунки з розвинутими країнами і зміцнити міжнародні позиції Києва.

      Прийшов  світовий 988-й рік, який уславився епохальною подією історії України. Офіційне прийняття християнства князь Володимир Великий підтвердив масовим хрещенням нововірців у Дніпрі. Перед самим хрещенням

у своїй короткій, але напрочуд глибокій молитві, записаній в літописах, він від усього серця щиро благав Всевишнього благословити його народ.

        У перетворенні Володимира на ревного сповідувача християнства корінилися  соціально-політичні, а також духовно-культурні причини. Таким чином, прийняття християнства з Візантії неминуче вело до  виникнення політичної залежності великих князів київських від візантійських імператорів, які через церковну організацію могли б нав′язувати Київській державі свою волю.

           Як далекоглядний державний діяч Володимир це  добре усвідомлював.

Князь Володимир поставив свою церкву під заступництво патріарха Болгарського. Він прагнув, щоб київська кафедра була автокефальною.

          Встановлюючи християнство в Україні, як володар великої держави й опікун численного народу, князь Володимир у своїй молитві благав Господа, щоб «нові люди пізнали правдивого Бога». Упродовж 25 років свого володарювання князь Володимир Великий для поширення християнства будував церкви й пожертвував десяту частину своїх прибутків на зведення Десятинної церкви ; для піднесення освіти він заснував школи; для розвитку мистецтва запросив візантійських майстрів; для встановлення правосуддя змінив старе законодавство на християнське; для усунення несправедливості він годував бідних, опікувався нещасними, дбав за добробут своїх громадян.

        Прийняття християнства значно вплинуло на подальший розвиток Київської Русі. Водночас воно стверджувало рівність усіх перед Богом. Православ′я стало надійним грунтом для створення могутньої, централізованої самодержавної країни.. Християнство сприяло зростанню міжнародного авторитету держави. Хрещення Русі та одруження на сестрі візантійського імператора ввели Володимира у коло християнської сім′ї  європейських правителів, а Давньоруській державі відкрили шлях до її визнання європейською християнською спільнотою.

     Володимир Великий постійно піклувався про благо держави, її міць, велич, культурний розвиток. Наприкінці Х ст. створив величезну і складну систему валів, фортець, укріплених міст, що мали захистити від ворогів. За його правління завершився процес формування території Київської держави. Провів адміністративну реформу, за якою вождів племінних об’єднань замінили в різних містах держави сини Великого князя. Цим  самим було знищено сепаратизм  племінної верхівки і забезпечило Єдність Русі. В результаті реформи зміцніла система  державної влади на місцях. Київська Русь перетворилась в найбільшу Європейську державу. Християнство стало офіційною державною релігією, яке зміцнило міжнародний авторитет Київської Русі, вивело її в число передових Європейських країн, сприяло розширенню економічних і культурних зв’язків. стимулювало розвиток писемності, літератури, архітектури, мистецтва, об’єднанню населення Київської Русі під проводом єдиного князя.


mod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_counter
mod_vvisit_counterСьогодні17
mod_vvisit_counterВчора177
mod_vvisit_counterНа цьому тижні1169
mod_vvisit_counterНа минулому тижні652
mod_vvisit_counterУ цьому місяці2018
mod_vvisit_counterУ минулому місяці1972
mod_vvisit_counterВсього317364

За останні 20 хвилин: 5
Ваш IP: 3.91.106.44
,
Зараз: 2019-11-16 01:56

blind

Головне меню

Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер

Copiright © 2016, Чаплинська РДА. Всі Права Захищені.